вештання
ВЕ́ШТАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ве́штатися і ве́штати.
В кімнатах було чути біганину, вештання (І. Нечуй-Левицький);
Стара Сойка, здавалося, мала лихий сон. По довгім вештанню [вештанні] з одного кута свого обійстя в інше сіла й завила (О. Кобилянська);
Я дивуюся, що за приємність знаходиш ти в тому вештанні (Я. Галан);
Варяги Ярославові .. трюхикали собі по Звіринцю, .. не дуже-то й задоволені безцільним вештанням під холодним дощем (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)