взуватися

ВЗУВА́ТИСЯ (УЗУВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВЗУ́ТИСЯ (УЗУ́ТИСЯ), взу́юся, взу́єшся, док.

1. Надівати собі на ноги взуття.

Ой вставав бурлак, не вмивався, Не мав чобіт, не взувався (Фр., XIII, 1954, 38);

Він взувся у легенькі балетки (Шиян, Баланда, 1957, 137).

◊ Не в ті взу́тися — мати великі претензії, братися за що-небудь без достатніх підстав.

[Олекса:] Ач, стара собака [старшина]! Чого заманулось? Молодої дівчини, та ще й найкращої! Думав, як бідна, то й поквапиться. Не в ті взувся! (К.-Карий, І, 1960, 62).

2. Забезпечувати себе взуттям.

[Анзорге:] Мені зостається 7 талярів на цілий рік. На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся (Л. Укр., IV, 1954, 218).

Значення в інших словниках

1. взуватися — взува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. взуватися — (узуватися), -аюся, -аєшся, недок., взутися (узутися), взуюся, взуєшся, док. 1》 Надягати собі на ноги взуття. 2》 Забезпечувати себе взуттям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. взуватися — ВЗУВА́ТИСЯ (УЗУВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВЗУ́ТИСЯ (УЗУ́ТИСЯ), взу́юся, взу́єшся, док. 1. Надівати собі на ноги взуття. Ой вставав бурлак, не вмивався, Не мав чобіт, не взувався (І. Франко); Грабовський .. знайшов чоботи і став узуватися (М.  Словник української мови у 20 томах
4. взуватися — ВЗУВА́ТИСЯ (УЗУВА́ТИСЯ) (надівати собі на ноги взуття), ОЗУВА́ТИСЯ розм. — Док.: взу́тися (узу́тися), озу́тися. Напомацки взувається (Докія) в чоботи (М. Стельмах); Спустивши з ліжка ноги, став узуватися (А. Головко); Неспокій підняв його з лави, примусив озутись у.. валянки (А. Іщук).  Словник синонімів української мови