взуватися

взува́тися

(узуватися), -аюся, -аєшся, недок., взутися (узутися), взуюся, взуєшся, док.

1》 Надягати собі на ноги взуття.

2》 Забезпечувати себе взуттям.

Значення в інших словниках

1. взуватися — взува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. взуватися — ВЗУВА́ТИСЯ (УЗУВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВЗУ́ТИСЯ (УЗУ́ТИСЯ), взу́юся, взу́єшся, док. 1. Надівати собі на ноги взуття. Ой вставав бурлак, не вмивався, Не мав чобіт, не взувався (І. Франко); Грабовський .. знайшов чоботи і став узуватися (М.  Словник української мови у 20 томах
3. взуватися — ВЗУВА́ТИСЯ (УЗУВА́ТИСЯ) (надівати собі на ноги взуття), ОЗУВА́ТИСЯ розм. — Док.: взу́тися (узу́тися), озу́тися. Напомацки взувається (Докія) в чоботи (М. Стельмах); Спустивши з ліжка ноги, став узуватися (А. Головко); Неспокій підняв його з лави, примусив озутись у.. валянки (А. Іщук).  Словник синонімів української мови
4. взуватися — ВЗУВА́ТИСЯ (УЗУВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВЗУ́ТИСЯ (УЗУ́ТИСЯ), взу́юся, взу́єшся, док. 1. Надівати собі на ноги взуття. Ой вставав бурлак, не вмивався, Не мав чобіт, не взувався (Фр.  Словник української мови в 11 томах