вибачення

ВИ́БАЧЕННЯ, я, с.

1. Поблажливість до кого-небудь винного, до провини; прощення за провину.

— Я приїхав просити заздалегідь вибачення за свою Онисію Степанівну (Н.-Лев., III, 1956, 182);

Маслюк був неправий і.. повинен негайно виправити свою помилку і попросити вибачення у молодшого лейтенанта (Багмут, Щасл. день.., 1951, 69).

2. Прохання вибачити.

— Ти образив людину зараз. Твій брудний рот плював на неї, як на щось огидне. Зараз же хай вона почує твоє вибачення (Ю. Янов., II, 1958, 106).

Значення в інших словниках

1. вибачення — (вияв поблажливості) пробачення, прощення; (прохання прощення) перепрошення, перепросини.  Словник синонімів Полюги
2. вибачення — ви́бачення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. вибачення — [вибачеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
4. вибачення — -я, с. 1》 Поблажливість до кого-небудь винного, до провини; прощення за провину. 2》 Прохання вибачити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вибачення — ВИ́БАЧЕННЯ, я, с. 1. Прощення за провину; поблажливість до кого-небудь винного або до провини. Стратегічний характер польсько-українських відносин був побудований на дуже міцних фундаментах.  Словник української мови у 20 томах
6. вибачення — ВИ́БАЧЕННЯ (прохання вибачити), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПЕРЕПРО́ШЕННЯ, ПЕРЕПРО́СИНИ розм., ПЕРЕПРО́С заст. — Зараз же хай вона почує твоє вибачення (Ю. Яновський); Особа кинула край стола портфель..  Словник синонімів української мови
7. вибачення — Ви́баче́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вибачення — Вибачення, -ня с. Извиненіе. Левиц. І. 335.  Словник української мови Грінченка