вибачення

ВИ́БАЧЕННЯ, я, с.

1. Прощення за провину; поблажливість до кого-небудь винного або до провини.

Стратегічний характер польсько-українських відносин був побудований на дуже міцних фундаментах. На взаємному вибаченні історичних кривд і спільному погляді у майбутнє (з газ.).

2. Прохання вибачити.

– Ти образив людину зараз. Твій брудний рот плював на неї, як на щось огидне. Зараз же хай вона почує твоє вибачення (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. вибачення — (вияв поблажливості) пробачення, прощення; (прохання прощення) перепрошення, перепросини.  Словник синонімів Полюги
2. вибачення — ви́бачення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. вибачення — [вибачеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
4. вибачення — -я, с. 1》 Поблажливість до кого-небудь винного, до провини; прощення за провину. 2》 Прохання вибачити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вибачення — ВИ́БАЧЕННЯ (прохання вибачити), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПЕРЕПРО́ШЕННЯ, ПЕРЕПРО́СИНИ розм., ПЕРЕПРО́С заст. — Зараз же хай вона почує твоє вибачення (Ю. Яновський); Особа кинула край стола портфель..  Словник синонімів української мови
6. вибачення — Ви́баче́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вибачення — ВИ́БАЧЕННЯ, я, с. 1. Поблажливість до кого-небудь винного, до провини; прощення за провину. — Я приїхав просити заздалегідь вибачення за свою Онисію Степанівну (Н.-Лев., III, 1956, 182); Маслюк був неправий і..  Словник української мови в 11 томах
8. вибачення — Вибачення, -ня с. Извиненіе. Левиц. І. 335.  Словник української мови Грінченка