вибехкатися
ВИ́БЕХКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Вирости дуже високим, великим.
— Про вроду й не питай: вибехкався з його такий парубок, що куди тобі! І рівні йому навколо немає… (Л. Янов., І, 1959, 161);
— Чого тобі ображатися? Хіба ти не виріс.. Он який вибехкався! (Загреб., Спека, 1961, 332).
Словник української мови (СУМ-11)