вибехкати
ВИ́БЕХКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Зробити, збудувати що-небудь дуже велике, високе.
Звертаючись до Коваліва, сказав [дід] старечим тремтячим голосом: — Яке вибехкали! Просто не впізнаю Очеретянки (Чаб., Тече вода.., 1961, 109);
Правда, балакун він був непоганий і про себе дбав неабияк. Має добру хату. І поруч з нею другу вибехкав: справжні тобі хороми (Рад. Укр., 21.XII 1960, 2).
Словник української мови (СУМ-11)