вибехкати
ВИ́БЕХКАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Зробити, збудувати що-небудь дуже велике, високе.
Звертаючись до Коваліва, сказав [дід] старечим тремтячим голосом: – Яке вибехкали! Просто не впізнаю Очеретянки (М. Чабанівський);
Правда, балакун він був непоганий і про себе дбав неабияк. Має добру хату. І поруч з нею другу вибехкав: справжні тобі хороми (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)