вибовкнути
ВИ́БОВКНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до вибо́вкувати.
Хлопєшка урочисто надувся і, перечекавши якусь мить, нарешті вибовкнув те, ради чого, мабуть, і виліз перед люди (Гончар, Таврія.., 1957, 309).
Словник української мови (СУМ-11)