вибрикувати

ВИБРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Раз у раз брикати, стрибати, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин).

Козенята.. вибрикували на довгих тонких ніжках (Донч., IV, 1957, 87);

— Нічого, він [кінь] попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме! Як стригунець іржатиме! (Збан., Малин. дзвін, 1958, 36);

// Раз у раз грайливо стрибати (про людей).

На могилках пасуться вівці та часом вибрикують малі пастушки, граючи на сопілках (Н.-Лев., І, 1956, 111);

Дивився [Мирон] на дітей, що в куряві бавились, вибрикували, і пригадувалось йому, може, недавнє минуле (Головко, І, 1957, 134).

2. перен., фам. Пустувати, поводити себе легковажно, мати раптові примхи.

Вже за сорок молодиці, а вона — як дівчисько. Вередує. Вибрикує (Мур., Бук. повість, 1959, 204);

// Почувати себе добре, бадьоро.

— Як же там наші? Чи всі здорові, вибрикують? (Мирний, III, 1954, 102);

Може, тобі аж нічогісінько, може, ти здорова і вибрикуєш собі, але я не можу задовольнитися тим "може" (Коцюб., III, 1956, 140).

Значення в інших словниках

1. вибрикувати — вибри́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вибрикувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Раз у раз брикати, стрибати, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). || Раз у раз грайливо стрибати (про людей). 2》 перен., фам. Пустувати, поводити себе легковажно, мати раптові примхи. || Почувати себе добре, бадьоро.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибрикувати — ВИБРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Раз у раз брикати, стрибати, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). Козенята .. вибрикували на довгих тонких ніжках (О. Донченко); – Нічого, він [кінь] попасеться, вб'ється в тіло та ще й як вибрикуватиме!...  Словник української мови у 20 томах
4. вибрикувати — див. пустувати; танцювати  Словник синонімів Вусика
5. вибрикувати — вибри́кувати го́пки, прост. Дуже радіти. — Скільки оці (штани)? Два, кажете? А півтора? — Півтора то й півтора... Хай вибрикує ваш хлопчик гопки! (О. Ільченко).  Фразеологічний словник української мови
6. вибрикувати — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. вибрикувати — Вибри́кувати, -кую, -куєш, -кує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вибрикувати — Вибрикувати, -кую, -єш гл. 1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води. Грин. I. 253. 2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували. Ном. № 11620.  Словник української мови Грінченка