виварювати
ВИВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ВАРИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Варячи що-небудь, добувати, одержувати якісь речовини.
Селяни Галичини виварювали сіль, яку збували на місцевому ринку (Іст. УРСР, I, 1953, 183);
Щоб видобути чистий озокерит, породу виварюють у котлах, причому озокерит спливає (Гірн. пром., 1957, 98);
Накопавши всякого отруйного зілля та коріння, вона виварила його, щоб мати під рукою трутизну (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 255).
◊ Вива́рювати (ви́варити) во́ду з кого, кому — те саме, що Вари́ти во́ду ( див. вари́ти).
— Я йому виварила воду раз і другий! Тепер мене слухатиме й поважатиме (Н.-Лев., І, 1956, 393);
Вона з сльозами на очах розповіла, як за день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила ноги (Чорн., Визвол. земля, 1959, 72).
2. Варячи, очищати від чого-небудь, позбавляти бруду; довго варити в чомусь.
На столику.. парував величезний бляшаний самовар відер на десять — у таких самоварах виварюють білизну (Смолич, V, 1959, 461);
Замаслені ганчірки не слід викидати; їх треба виварити в розчині кальцинованої соди (Пересувні кінопр., 1959, 225);
// Довго варячи, позбавляти смакових або поживних якостей.
Виварити м’ясо.
Словник української мови (СУМ-11)