вивірчувати
ВИВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., перех.
1. Вертячи, повертаючи, виймати що-небудь; вигвинчувати.
2. Утворювати заглибину, отвір свердлом або яким-небудь іншим інструментом; висвердлювати.
Баба ставила мене на порозі хати, обличчям до одвірка, і на рівні голови вивірчувала в ньому свердельцем дірочку (Минко, Моя Минківка, 1962, 24).
Словник української мови (СУМ-11)