вивірчувати
ВИВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., що.
1. Вертячи, повертаючи, виймати що-небудь; вигвинчувати.
Вивірчувати лампочку.
2. Утворювати заглибину, отвір свердлом або чимось іншим; висвердлювати.
Баба ставила мене на порозі хати, обличчям до одвірка, і на рівні голови вивірчувала в ньому свердельцем дірочку (В. Минко);
Упродовж усієї цієї розмови Давидко стояв збоку й знудьговано вивірчував у землі ямку підбором черевика (П. Загребельний);
Перед примовою потрібно обрізати нігті з рук і ніг, вистригти з трьох місць волосся на голові, у порозі вивертіти дірочку, покласти туди все і забити кілочками (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)