вивіщувати
ВИ́ВІЩУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка, заст. Напророкувати.
Щоб воно на всю голову вивіщувало (Номис, 1864, № 3661).
— Лучче ти мені смерті попроси, — її вивіщуй, жалібнице моя! (Вовчок, І, 1955, 161).
Словник української мови (СУМ-11)