вигартуваний
ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гартувати.
Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (Гончар, І, 1954, 421).
Словник української мови (СУМ-11)ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гартувати.
Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (Гончар, І, 1954, 421).
Словник української мови (СУМ-11)