1. Словник української мови в 11 томах

вигартуваний

ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гартувати.

Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (Гончар, І, 1954, 421).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигартуваний — ви́гартуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вигартуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигартувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигартуваний — ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́гартувати. Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах