вигартуваний
ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́гартувати.
Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигартуваний — ви́гартуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вигартуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигартувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигартуваний — ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гартувати. Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (Гончар, І, 1954, 421). Словник української мови в 11 томах