вигнаний

ВИ́ГНАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гнати.

Скільки раз їх кривобока хата переховувала у собі і вигнану синами матір, пригнічену братами сестру, покинуту на світ без роду — сироту (Мирний, І, 1954, 215);

— Гяуре, вигнаний батьком! — кричав татарин. — Ти зваживсь сміятись із правої віри, із наших святих! (Коцюб., II, 1955, 153);

Вигнаний повсталим народом, Виговський втік у Польщу (Іст. УРСР, І, 1953, 279).

2. техн. Добутий способом перегонки з якоїсь речовини (про дьоготь, спирт і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. вигнаний — ви́гнаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигнаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вигнати. 2》 тех. Добутий способом перегонки з якоїсь речовини (про дьоготь, спирт і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигнаний — ВИ́ГНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́гнати. Скільки раз їх кривобока хата переховувала у собі і вигнану синами матір, пригнічену братами сестру, покинуту на світ без роду – сироту (Панас Мирний); Як мине час...  Словник української мови у 20 томах