вигнанка
ВИГНА́НКА, и, ж. Жін. до вигна́нець.
Зоя побачила здалеку своє рідне село і заплакала. Ні батько, ні мати не чекають її там, і їде вона туди не в гості, а на вічне поселення, як вигнанка (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 429).
Словник української мови (СУМ-11)