виголошений

ВИ́ГОЛОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́голосити.

Цю промову, виголошену гаряче й переконуюче, прийнято загальною мовчанкою (Фр., VI, 1951, 213);

Сахно .. трохи втомилася після вишуканої тиради, щойно виголошеної (Смолич, І, 1958, 57);

Почував, що в грудях пожежею запалало й горить.. [слово], виголошене милим голосом (Ле, Міжгір’я, 1953, 282).

Значення в інших словниках

1. виголошений — ви́голошений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. виголошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виголосити. || виголошено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виголошений — ВИ́ГОЛОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́голосити. Цю промову, виголошену гаряче й переконуюче, прийнято загальною мовчанкою (І. Франко); Сахно .. трохи втомилася після вишуканої тиради, щойно виголошеної (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. виголошений — Ви́голошений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)