видача
ВИ́ДАЧА, і, ж. Дія за знач. видава́ти, ви́дати (в 1 знач.).
З нового року може й зовсім припинять видачу жалування, бо з Петрограда ніяких звісток про це немає (Мирний, V, 1955, 431);
Розуміючись добре на терезах, він і Данька вчив, як треба за ними стежити, щоб не обважували під час видачі кладовщики (Гончар, Таврія.., 1957, 142).
Словник української мови (СУМ-11)