видача
ВИ́ДАЧА, і, ж.
Дія за знач. видава́ти, ви́дати 1.
З нового року, може, й зовсім припинять видачу жалування, бо з Петрограда ніяких звісток про це немає (Панас Мирний);
На щастя, видача перепусток була дуже добре впорядкована і забирала максимум дві-три хвилини (М. Трублаїні);
Розуміючись добре на терезах, він і Данька вчив, як треба за ними стежити, щоб не обважували під час видачі кладовщики [комірники] (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)