видача
ВИ́ДАЧА, і, ж.
Дія за знач. видава́ти, ви́дати 1.
З нового року, може, й зовсім припинять видачу жалування, бо з Петрограда ніяких звісток про це немає (Панас Мирний);
На щастя, видача перепусток була дуже добре впорядкована і забирала максимум дві-три хвилини (М. Трублаїні);
Розуміючись добре на терезах, він і Данька вчив, як треба за ними стежити, щоб не обважували під час видачі кладовщики [комірники] (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видача — видача – передача Видача. Дія за значенням видавати, видати (що). Синонім – видавання. “З нового року, може, й зовсім припинять видачу жалування...” (Панас Мирний), “Видача на руки інструкцій – тільки під розписку” (з живих уст). Передача –... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- видача — ви́дача іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- видача — [видача] -ч'і, ор. -чеийу Орфоепічний словник української мови
- видача — -і, ж. Дія за знач. видавати, видати (у 1 знач.). Видача злочинця — у міжнародному праві – передача державі особи, яка скоїла злочин, для притягнення її до кримінальної відповідальності або виконання винесеного відносно неї вироку судом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- видача — ВИ́ДАЧА, і, ж. Дія за знач. видава́ти, ви́дати (в 1 знач.). З нового року може й зовсім припинять видачу жалування, бо з Петрограда ніяких звісток про це немає (Мирний, V, 1955, 431); Розуміючись добре на терезах, він і Данька вчив... Словник української мови в 11 томах