видержка

ВИ́ДЕРЖКА, и, ж.

1. Уміння володіти собою в будь-яких обставинах; витримка.

Зо мною нічого нового, здорова, як і при тобі, видержка мене не покидає (Л. Укр., V, 1956, 309);

[Дудар:] Але, крім вогню, хлопче, треба мати ще й видержку (Мик., І, 1957, 81).

2. Дія і стан за знач. виде́ржувати, ви́держати (в 7 знач.).

Вироби з ковкого чавуну одержують шляхом тривалого нагрівання і видержки при певній температурі виливків з білого чавуну (Токарна справа, 1957, 53);

В процесі бродіння і видержки відбувається розклад і виділення з соків більшої частини.. білкових речовин (Технол. інструкція.., 1954, 17).

3. Час при фотографуванні, протягом якого залишається відкритим об’єктив фотоапарата.

Одних оптичних якостей для фотографування далеких туманностей і зірок ще недосить, необхідна велика, інколи багатогодинна видержка (Наука.., 9, 1961, 11).

Значення в інших словниках

1. видержка — ви́держка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. видержка — -и, ж. 1》 Уміння володіти собою за будь-яких обставин; витримка. 2》 Дія і стан за знач. видержувати, видержати (у 7 знач.). 3》 Час фотографування, протягом якого залишається відкритим об'єктив фотоапарата.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. видержка — ВИ́ДЕРЖКА, и, ж. 1. розм. Уміння володіти собою в будь-яких обставинах; витримка (у 1 знач.). Зо мною нічого нового, здорова, як і при тобі, видержка мене не покидає (Леся Українка); – А мене туга погнала, – об'яснив весело.  Словник української мови у 20 томах
4. видержка — ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко.  Словник синонімів української мови