видержка
ВИ́ДЕРЖКА, и, ж.
1. розм. Уміння володіти собою в будь-яких обставинах; витримка (у 1 знач.).
Зо мною нічого нового, здорова, як і при тобі, видержка мене не покидає (Леся Українка);
– А мене туга погнала, – об'яснив весело. – Видержки не мав, осідлав коня і пігнав до тебе (О. Кобилянська);
[Дудар:] Але, крім вогню, хлопче, треба мати ще й видержку (І. Микитенко).
2. спец. Дія і стан за знач. виде́ржувати, ви́держати 7; витримка (у 2 знач.).
Вироби з ковкого чавуну одержують шляхом тривалого нагрівання і видержки при певній температурі виливків з білого чавуну (з навч. літ.);
У процесі бродіння й видержки відбувається розклад і виділення з соків більшої частини білкових речовин (з навч. літ.).
3. Час, упродовж якого світло діє на світлочутливий елемент фотоапарата; витримка (у 3 знач.).
Одних оптичних якостей для фотографування далеких туманностей і зірок не достатньо, необхідна велика, інколи багатогодинна видержка (з наук.-попул. літ.);
Варвара навела апарат, зовсім одкривши діафрагму, і зробила найбільшу видержку (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)