видлубати
ВИ́ДЛУБАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Длубаючи, колупаючи, витягти що-небудь.
Нервово видлубав [Василь] з пачки цигарку, шваркнув сірником (Мушк., Серце.., 1962, 302);
*Образно. І видлубав же чорт назвисько, аж мороз поза шкурою пішов! (Збан., Єдина, 1959, 347).
Словник української мови (СУМ-11)