видний

ВИ́ДНИЙ, а, е.

1. Якого можна бачити; приступний зорові.

Він став за дерево, відки міг докладно їх оглянути, а сам не був видний для них (Фр., VIІІ, 1952, 317);

Разом із моєю видною для всіх працею у мене одбувалась і друга, нічная, таємна, якої я не хотів показувати нікому (Вас., IV, 1960, 32);

// Помітний.

Та книга в нас на покуті лежала, На виднім місці, гнівна і журлива (Мил., І, 1956, 323).

2. перен. Який вигідно відрізняється від інших своїми якостями; значний.

Вона добре бачила, що її будучий зять не був ані гарний, ані видний хлопець (Коб., II, 1956, 19);

— На електротехнічному заводі залишають. Технологом працюватиму. — Цікава спеціальність, і завод видний, — зауважив Діденко (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 646).

◊ Ви́дне мі́сце — помітне, видатне становище кого-небудь.

Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів (Фр., III, 1950, 29).

3. Ясний, світлий.

А ніч видна-таки, у хаті всі кутки світяться (Вовчок, VI, 1956, 331);

Місяць так світить, ніч видна, хоч голки збирай (Мирний, I, 1954, 92).

Значення в інших словниках

1. видний — (який звертає на себе увагу) солідний, показний, (виділяється зовнішністю) ставний, статечний, імпозантний, презентабельний.  Словник синонімів Полюги
2. видний — ви́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. видний — -а, -е. 1》 Якого можна бачити; приступний зорові. || Помітний. 2》 перен. Який вигідно відрізняється від інших своїми якостями; значний. 3》 Ясний, світлий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. видний — Бачений, бачний, видкий, видний — див. видатний  Словник чужослів Павло Штепа
5. видний — ВИ́ДНИЙ, а, е. 1. Доступний зорові; видимий. І уся Палестина Стала видна Мойсею з гори, Мов широка картина (І. Франко); Іду й прислухаюся до тихого шамотіння дерев, їх верхів, не видних мені знизу з-за гілляк (М.  Словник української мови у 20 томах
6. видний — не ви́дне о́ко кому і без додатка. Не годиться, не можна. Казав же мені отой солдат з трудармії, що обмотки подарував: “Ти, синок, за фронтом іди…” Правильно казав!...  Фразеологічний словник української мови
7. видний — ВИ́ДНИЙ (якого можна бачити, приступний зорові), ПОМІ́ТНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ. Трохи осторонь, але на видному місці статуя музи з лірою в руках (Леся Українка); Вузенька стежка, ледве помітна,.. щезала часом серед кам'яної пустині (М.  Словник синонімів української мови
8. видний — Ви́дний, -а, -е 1) Ясный, видный. Ніч була славна, тепла, видна. Пирят. у. По видному. Когда свѣтло. 2) Видимый. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні. Шевч. 666. ум. видненький, виднесенький.  Словник української мови Грінченка