видра

ВИ́ДРА, и, ж.

1. Хижий ссавець, з цінним хутром темно-бурого кольору.

По тих нетрях і драговині кишіло звіру: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр), а по степах було багацько вовків, зайців, бабаків (Стор., І, 1957, 257);

— Підвів голову, а біля верби видра патрає оцього сома. Як гукну я на увесь голос, а видра — пирхнула, наче кицька, та й шубовсть у воду (Стельмах, Хліб.., 1959, 464).

2. Хутро цієї тварини.

3. зневажл. Про надмірно худорляву жінку.

Повернула до дійсності його білява, трохи вульгарна видра, яка підскочила до їхнього столика й запросила Ярему танцювати (Загреб., Шепіт, 1966, 194).

Значення в інших словниках

1. видра — ви́дра іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. видра — -и, ж. 1》 Хижий ссавець із цінним хутром темно-бурого кольору. 2》 Хутро цієї тварини. 3》 зневажл. Про надмірно худорляву жінку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. видра — ВИ́ДРА, и, ж. 1. Хижий ссавець родини куницевих із цінним хутром темно-бурого кольору, який мешкає у водоймах. По тих нетрях і драговині кишіло звіра: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр), а по степах було багацько вовків, зайців...  Словник української мови у 20 томах
4. видра — див. гидкий; худий  Словник синонімів Вусика
5. видра — Хижий ссавець, заселяє прибережні території поблизу прісноводних водойм Євразії та Пн. Америки; довж. тіла бл. 1 м, хвоста бл. 60 см; охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія
6. видра — Ви́дра, -ри ж. Выдра рѣчная, Lutra vulgaris. Вх. Пч. II. 6. Въ нижеслѣдующей пословицѣ въ томъ-же значеніи, что и вирва. Хотіла баба видри, та насилу сама видралась. Ном. № 1784.  Словник української мови Грінченка