видра

ви́дра

-и, ж.

1》 Хижий ссавець із цінним хутром темно-бурого кольору.

2》 Хутро цієї тварини.

3》 зневажл. Про надмірно худорляву жінку.

Значення в інших словниках

1. видра — ви́дра іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. видра — ВИ́ДРА, и, ж. 1. Хижий ссавець родини куницевих із цінним хутром темно-бурого кольору, який мешкає у водоймах. По тих нетрях і драговині кишіло звіра: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр), а по степах було багацько вовків, зайців...  Словник української мови у 20 томах
3. видра — див. гидкий; худий  Словник синонімів Вусика
4. видра — Хижий ссавець, заселяє прибережні території поблизу прісноводних водойм Євразії та Пн. Америки; довж. тіла бл. 1 м, хвоста бл. 60 см; охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія
5. видра — ВИ́ДРА, и, ж. 1. Хижий ссавець, з цінним хутром темно-бурого кольору. По тих нетрях і драговині кишіло звіру: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр), а по степах було багацько вовків, зайців, бабаків (Стор.  Словник української мови в 11 томах
6. видра — Ви́дра, -ри ж. Выдра рѣчная, Lutra vulgaris. Вх. Пч. II. 6. Въ нижеслѣдующей пословицѣ въ томъ-же значеніи, что и вирва. Хотіла баба видри, та насилу сама видралась. Ном. № 1784.  Словник української мови Грінченка