видра

ВИ́ДРА, и, ж.

1. Хижий ссавець родини куницевих із цінним хутром темно-бурого кольору, який мешкає у водоймах.

По тих нетрях і драговині кишіло звіра: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр), а по степах було багацько вовків, зайців, бабаків (О. Стороженко);

– Підвів голову, а біля верби видра патрає оцього сома. Як гукну я на увесь голос, а видра – пирхнула, наче кицька, та й шубовсть у воду (М. Стельмах).

2. Хутро цієї тварини.

Тримався [козак] звисока: груди випнуті, шапка, оторочена видрою, хвацько заломлена аж на вухо (В. Чемерис).

3. зневажл. Про дуже худу, звичайно непривабливу жінку.

Повернула до дійсності його білява, трохи вульгарна видра, яка підскочила до їхнього столика й запросила Ярему танцювати (П. Загребельний);

– Це Людка потягла його до міста. Вшелепався і поволочився за нею, видрою (В. Яворівський).

Значення в інших словниках

1. видра — ви́дра іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. видра — -и, ж. 1》 Хижий ссавець із цінним хутром темно-бурого кольору. 2》 Хутро цієї тварини. 3》 зневажл. Про надмірно худорляву жінку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. видра — див. гидкий; худий  Словник синонімів Вусика
4. видра — Хижий ссавець, заселяє прибережні території поблизу прісноводних водойм Євразії та Пн. Америки; довж. тіла бл. 1 м, хвоста бл. 60 см; охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія
5. видра — ВИ́ДРА, и, ж. 1. Хижий ссавець, з цінним хутром темно-бурого кольору. По тих нетрях і драговині кишіло звіру: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр), а по степах було багацько вовків, зайців, бабаків (Стор.  Словник української мови в 11 томах
6. видра — Ви́дра, -ри ж. Выдра рѣчная, Lutra vulgaris. Вх. Пч. II. 6. Въ нижеслѣдующей пословицѣ въ томъ-же значеніи, что и вирва. Хотіла баба видри, та насилу сама видралась. Ном. № 1784.  Словник української мови Грінченка