видурений
ВИ́ДУРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дурити.
Набивши добре кишені грішми, видуреними у темних богобоящих селян, він пішов на хитрощі вже більше корисні: задумав дурити багатих київських ченців… (Н.-Лев., III, 1956, 363).
Словник української мови (СУМ-11)