видурений

ви́дурений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до видурити.

Значення в інших словниках

1. видурений — ви́дурений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. видурений — ВИ́ДУРЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до ви́дурити. Набивши добре кишені грішми, видуреними у темних богобоящих селян, він [Копродоніс] пішов на хитрощі вже більше корисні: задумав дурити багатих київських ченців... (І.  Словник української мови у 20 томах
3. видурений — ВИ́ДУРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дурити. Набивши добре кишені грішми, видуреними у темних богобоящих селян, він пішов на хитрощі вже більше корисні: задумав дурити багатих київських ченців… (Н.-Лев., III, 1956, 363).  Словник української мови в 11 томах