видурений
ВИ́ДУРЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до ви́дурити.
Набивши добре кишені грішми, видуреними у темних богобоящих селян, він [Копродоніс] пішов на хитрощі вже більше корисні: задумав дурити багатих київських ченців... (І. Нечуй-Левицький);
// ви́дурено, безос. пред.
До працівників райвідділу міліції почали надходити численні звернення від громадян, які одностайно твердили про те, що в них шахрайським шляхом було видурено гроші (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)