вижбурювати
ВИЖБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. З силою викидати звідки-небудь, куди-небудь.
Заряджена злою енергією, Мариня так гарячково почала вижбурювати речі на подвір’я, що збоку могло видатися, ніби в хаті вибухнула пожежа (Вільде, Сестри.., 1958, 456).
Словник української мови (СУМ-11)