вижовклий
ВИ́ЖОВКЛИЙ, а, е. Який вижовтів.
Чомусь перед очима стало обличчя сестри. Запалі очі.., обличчя вижовкле, худе, передчасно постаріле (Ірчан, II, 1958, 95);
Осіннє листя дивно схоже на давні вижовклі листи (Перв., I, 1958, 263).
Словник української мови (СУМ-11)