вижовклий

ВИ́ЖОВКЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до ви́жовкнути.

Чомусь перед очима стало обличчя сестри. Запалі очі.., обличчя вижовкле, худе, передчасно постаріле (Мирослав Ірчан);

Осіннє листя дивно схоже на давні вижовклі листи (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. вижовклий — ви́жовклий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вижовклий — -а, -е. Який вижовтів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вижовклий — див. жовтий  Словник синонімів Вусика
4. вижовклий — ВИ́ЖОВКЛИЙ, а, е. Який вижовтів. Чомусь перед очима стало обличчя сестри. Запалі очі.., обличчя вижовкле, худе, передчасно постаріле (Ірчан, II, 1958, 95); Осіннє листя дивно схоже на давні вижовклі листи (Перв., I, 1958, 263).  Словник української мови в 11 томах