визволений
ВИ́ЗВОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́зволити.
Жив в Римі десь.. Памфилій, визволений раб, грек родом (Фр., XIII, 1954, 214);
Депо працюватиме на новому місці до того дня, коли можна буде повернутися на визволену від окупантів Батьківщину (Донч., III, 1956, 442);
// у знач. ім. ви́зволений, ного, ч. Той, кого визволили, звільнили від чого-небудь.
[Кассандра:] Чи ти бачив, як оборонця визволені славлять? (Л. Укр., II, 1951, 287);
Визволені не можуть забути визволителів, це зрозуміло (Гончар, І, 1954, 311).
Словник української мови (СУМ-11)