визволений
ВИ́ЗВОЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́зволити.
Справа була скінчена, честь роду визволена з ганьби (М. Коцюбинський);
Депо працюватиме на новому місці до того дня, коли можна буде повернутися на визволену від окупантів Батьківщину (О. Донченко);
Сонце щедро сипало золотий дощ, надворі сміявся визволений з-під туманної кормиги день, бруком дзюрчали вже зовсім по-весняному метушливі струмки (Б. Антоненко-Давидович);
Через кілька хвилин комірниця підмела натрушене з міхів зерно – перший хліб визволеної землі (М. Циба);
// у знач. ім. ви́зволений, ного, ч.; ви́зволена, ної, ж. Той (та), кого визволили, звільнили від чого-небудь.
[Кассандра:] Чи ти бачив, як оборонця визволені славлять? (Леся Українка);
Визволені не можуть забути визволителів, це зрозуміло (О. Гончар);
// ви́зволено, безос. пред.
Мицьо .. розповідав, як у війну працював на нашу розвідку і як завдяки його повідомленням було визволено Люботин (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)