виздихати

ВИ́ЗДИХАТИ, ає, док., розм.

1. Загинути до останнього де-небудь (про тварин, птахів і т. ін.).

Та й півні кукурікають, щоб вони виздихали! (Стор., I, 1957, 90);

На подвір’ї ходили олені. За огорожею лежала корова, свині. Все виздихає від отрути (Шиян, Гроза.., 1956, 567).

2. зневажл. Вимерти (про людей).

Каже [Ничипір] собі нищечком: — А щоб ви виздихали з вашою вигадкою їсти вареники! (Кв.-Осн., II, 1956, 114);

— Ворогів багато примазалось, у всі щілини, мов ті таргани, поналазили. Міцним тютюнцем треба їх підкурювати, поки виздихають (Донч., I, 1956, 378).

Значення в інших словниках

1. виздихати — ви́здихати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. виздихати — -ає, док., розм. 1》 Загинути до останнього де-небудь (про тварин, птахів і т. ін.). 2》 зневажл. Вимерти (про людей).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виздихати — ВИ́ЗДИХАТИ, ає, док., розм. Здохнути до останнього (про тварин). Та й півні кукурікають, щоб вони виздихали! (О. Стороженко); На подвір'ї ходили олені. За огорожею лежала корова, свині. Все виздихає від отрути (А. Шиян); // зневажл. Вимерти (про людей).  Словник української мови у 20 томах
4. виздихати — Ви́здихати, -хаю, -єш гл. Подохнуть, издохнуть. Як би Бог слухав пастуха, то б уся череда виздихала. Ном. № 4124.  Словник української мови Грінченка