виздихати

ви́здихати

-ає, док., розм.

1》 Загинути до останнього де-небудь (про тварин, птахів і т. ін.).

2》 зневажл. Вимерти (про людей).

Значення в інших словниках

1. виздихати — ви́здихати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. виздихати — ВИ́ЗДИХАТИ, ає, док., розм. Здохнути до останнього (про тварин). Та й півні кукурікають, щоб вони виздихали! (О. Стороженко); На подвір'ї ходили олені. За огорожею лежала корова, свині. Все виздихає від отрути (А. Шиян); // зневажл. Вимерти (про людей).  Словник української мови у 20 томах
3. виздихати — ВИ́ЗДИХАТИ, ає, док., розм. 1. Загинути до останнього де-небудь (про тварин, птахів і т. ін.). Та й півні кукурікають, щоб вони виздихали! (Стор., I, 1957, 90); На подвір’ї ходили олені. За огорожею лежала корова, свині.  Словник української мови в 11 томах
4. виздихати — Ви́здихати, -хаю, -єш гл. Подохнуть, издохнуть. Як би Бог слухав пастуха, то б уся череда виздихала. Ном. № 4124.  Словник української мови Грінченка