визивно
ВИЗИ́ВНО. Присл. до визивни́й.
Сотник визивно засміявся в привітне обличчя господаря і круто повернувся (Ле, Наливайко, 1957, 32);
Визивно, на весь зріст бігли солдати до річечки, з ходу ведучи скажену стрілянину (Збан., Незабутнє, 1953, 31).
Словник української мови (СУМ-11)