визискуваний
ВИЗИ́СКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до визи́скувати.
Незаможник свідомий своєї належності до класу гнобленого, класу визискуваного, класу передового передусім (Еллан, II, 1958, 88);
// у знач. ім. визи́скуваний, ного, ч. Той, кого визискують.
— Колись буде така революція, яка одним замахом доконає побіди визискуваних над визискувачами, утиснених над тиранами (Фр., IV, 1950, 309).
Словник української мови (СУМ-11)