1. Словник української мови в 11 томах

визискуваний

ВИЗИ́СКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до визи́скувати.

Незаможник свідомий своєї належності до класу гнобленого, класу визискуваного, класу передового передусім (Еллан, II, 1958, 88);

// у знач. ім. визи́скуваний, ного, ч. Той, кого визискують.

— Колись буде така революція, яка одним замахом доконає побіди визискуваних над визискувачами, утиснених над тиранами (Фр., IV, 1950, 309).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визискуваний — визи́скуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. визискуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. ч. до визискувати. || у знач. ім. визискуваний, -ного, ч. Той, кого визискують. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. визискуваний — ВИЗИ́СКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до визи́скувати. Незаможник свідомий своєї належності до класу гнобленого, класу визискуваного, класу передового передусім (В. Словник української мови у 20 томах