визискуваний

ВИЗИ́СКУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до визи́скувати.

Незаможник свідомий своєї належності до класу гнобленого, класу визискуваного, класу передового передусім (В. Еллан-Блакитний);

За австрійського та польського панування Галичина була вбогим, визискуваним метрополіями аграрним регіоном, який слугував звалищем для готових продуктів і майже не виробляв їх у себе (з наук. літ.);

// у знач. ім. визи́скуваний, ного, ч.; визи́скувана, ної, ж. Той (та), кого визискують.

– Колись буде така революція, яка одним замахом доконає побіди визискуваних над визискувачами, утиснених над тиранами (І. Франко);

Правда є тільки одна: двічі два завжди буде чотири, а не п'ять, байдуже, чи множитиме визискувач чи визискуваний (Б. Антоненко-Давидович);

// визи́скувано, безос. пред.

За найменшу провину зі школярів визискувано великі штрафи, які йшли до кишені ментора (із журн.).