визискувати
ВИЗИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Піддавати визиску; експлуатувати.
— Не йдіть на такі становища, де мали б ви мучити людей або визискувати! (Фр., VI, 1951, 196);
Тепер біднота взяла владу в свої руки й хоче загнуздати бая, щоб він не визискував своїх наймитів-пастухів (Донч., І, 1956, 168);
— Так уже не буде, пане Губо, як було. Радянська влада не дозволить кривдити, визискувати, ображати трудящу людину (Шиян, Гроза.., 1956, 705).
Словник української мови (СУМ-11)