вийнятий
ВИ́ЙНЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́йняти.
Оля любовно ворушила довгі кільця ще сирових ковбас з їх сизим блиском застиглого сала, повних, наче тільки що вийнятих з ситого живота (Коцюб., II, 1955, 360);
На лавці під вікнами лежить вийнятий з печі хліб (Кучер, Зол. руки, 1948, 34).
Словник української мови (СУМ-11)