викидання —
викида́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
викидання —
-я, с. Дія за знач. викидати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
викидання —
ВИКИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. викида́ти. У давніх поселеннях знайдені спеціальні місця для викидання попелу (з наук. літ.); За такими морфологічними ознаками, як вушка і язичок, розрізняють хліба до викидання рослинами суцвіть (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах