викидайло
ВИКИДА́ЙЛО, а, ч., розм., заст. Про служника в шинку, будинку розпусти, який виводив, виштовхував п’яних.
Вітала там їх кругла паніматка, Співала скрипка "Добрий вечір" їм, — І навіть викидайло Гарасим До паничів прихильно усміхався (Рильський, II, 1956, 38).
Словник української мови (СУМ-11)