виковий
ВИ́КОВИЙ, а, е. Прикм. до ви́ка.
На низині.. кошлатився виковий килим (Вирган, Квіт. береги, 1950, 156);
Глухими городами Корж вибрався нагору і пішов навпростець через скошене викове поле (Добр., Тече річка.., 1961, 282).
Словник української мови (СУМ-11)