викомарювати

ВИКОМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. Робити щось дивовижне, незвичайне.

Отець Сидір викомарював на одній нозі закручені вензелі (Донч., III, 1956, 94);

Ти ж подивись, ти, кримська ніч, що ти з людьми викомарюєш? (Вишня, І, 1956, 198).

Значення в інших словниках

1. викомарювати — викома́рювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. викомарювати — -юю, -юєш, недок., перех., розм. Робити щось дивовижне, незвичайне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викомарювати — див. пустувати; танцювати  Словник синонімів Вусика